Сучасна українська література

Чому діти не читають і що з цим робити: поради від дитячої письменниці Тетяни Стус

Теми статті: батькам, вчителям, література учням

Здається, що гаджети зайняли всю увагу школярів, і місця для книжок у дитячому світі не залишилось. Чи правда це, як підібрати вдалі книги для дітей різного віку та що робити, якщо дитина читала, а потім раптом перестала, розповідає дитяча письменниця та керівниця Лабораторії дитячого читання МАН Тетяна Стус.

Чому українські підлітки не читають і до чого тут задоволення?

Які сюжети цікаві теперішнім підліткам?

Чи можуть книжки конкурувати з відео на ютюбі?

Як зацікавити читанням підлітків?

Інструменти для вчителів, щоби діти полюбили читати.

Книги, які зацікавлять підлітків читати.

Що сказати і зробити батькам, щоби зацікавити читанням малу дитину?

Якими книжками зацікавити дітей молодшого шкільного віку?

ПРО ЧИТАННЯ ТА ПІДЛІТКІВ

– Як ти вважаєш, нечитання серед підлітків – це частина світового тренду й наші діти тут не винятки? Можливо, вони читають не те, до чого ми звикли?

Так, це світова тенденція, і стає очевидно для нашого покоління і для покоління дідусів та бабусь, що тепер підлітки дуже відрізняються всім. Не тільки фізіологією, але й рівнем свідомості, усвідомленості, типом сприйняття світу – він кардинально відрізняється від усіх поколінь. Наше покоління й покоління наших батьків мають менше різниці, ніж наше та наших дітей.

Світ стрімко змінюється, мої батьки, дідусі та бабусі раніше не могли уявити, що можна дивитися концерт письменника чи музичного гурту, який зараз на іншому кінці планети, у режимі реального часу. Такі елементарні й очевидні зараз факти – це пряме свідчення тієї геометричної прогресії, про яку я кажу. Це, звісно, метафора – ми поки не можемо виміряти швидкість змін.

Й одна з причин нечитання серед дітей – їхня діджиталізація. Вони сидять в інтернеті, у них є там свої канали здобуття інформації. Причому тієї інформації, яка приносить задоволення.

Чому діти не читають? Бо мають від цього мало задоволення. Чому? Бо задоволення – це не те місце, де примушують. А де в нас примушують дітей читати? У школі. Й одна справа, якщо примусити читати, коли є перспектива, що дитині це сподобається. Але, проаналізувавши твори (а вони не змінились), розуміємо, що для цього покоління вони не актуальні.

Дітям треба дізнаватися щось про дружбу, взаємини з однолітками, підліткам про кохання і взаємини з батьками – а їм пропонують “Кайдашеву сім’ю”. На основі чого формується зацікавлення книгою, якщо психологічні підстави довіряти певним шаблонам давнього минулого розчинились і зараз радше нашкодять?

– Які сюжети цікавлять сучасних підлітків?

Про самопізнання, занурення у свій внутрішній світ. Коли кожен із нас зверне погляд усередину й побачить там свого внутрішнього підлітка, то згадає, що було тоді цікаво. І це точно не будуть твори Тараса Григоровича.

 

Цим дітям треба знати те, що вони хочуть, до чого в них великий потяг – це теми найближчого рівня. Однолітки, батьки, дружба, стосунки в школі, з протилежною статтю. А школа до цього не готова – це кажу на основі досвіду зустрічей із підлітками. Мені від цього дуже прикро. Коли я приходжу в клас до дітей віком 14+, вони потребують говорити на складні метафізичні теми.

Як би це зараз патетично не звучало, та вони хочуть обговорювати питання душі, смерті, втрат, пам’яті. Коли я вперше кілька років тому в одній із київських гімназій промацувала, про що з цими дітьми можна поспілкуватися навколо літератури, то була страшенно здивована: вони готові до того, що наше покоління вивчало в університетах на курсах філософії.

Це те, чого в школі нема взагалі й до чого література мала хоча б дотично підводити. І їм потрібна не історія цього всього (хоча це потрібна база), а те, що відбувається й осмислюється сьогодні.

Книги, які найімовірніше зацікавлять підлітка.

Усі книжки Володимира Аренєва, бо підлітки дуже люблять фентезі, наукову фантастику. Нам усім подобаються казки, але з певного віку вони стають занадто простими і продовжуються вже в жанрах фантастики, фентезі, науково-популярної фантастики. Тож книжки цього автора я дуже раджу. Це якщо ми говоримо про світоглядні теми.

Друга позиція – для тих підлітків, які хочуть осмислити взаємини “я й подружка”, “я й перше кохання”, “я й батьки”. Тут я раджу книжки Олі Купріян, яка дуже тонко й ненав’язливо досліджує ці питання. Вона та письменниця, яка щиро цікавиться підлітками й настільки правдиво пише про дітей, школу, старшокласників, що діти впізнають себе. Ідентифікація себе з персонажами дуже важлива.

Одна зі свіжих книжок – “Кокони” Тетяни Стрижевської. Це книжка для старшокласників, є обмеження “14+”, тому ми не змогли додати її в посібник “Живі письменники батькам, версія 2”.

Також пригадала книжку Наді Білої “Елл та Ева”, яка вийшла цього року. Авторка порушує дуже гострі питання не про абстрактних підлітків, які мріють про мандрівки чи пригоди, а про ось тих, які вчаться зараз саме в тих школах.

Й Оксана Лущевська – у неї вийшла книжка “Інший дім”, сьогодні дуже важлива. Це переосмислення розлучення батьків, як процес сприймають діти. Оксана з тих авторок, яких дуже варто читати.

ЧИТАННЯ В ШКОЛІ: ТРАДИЦІЇ ТА НОВІ ПІДХОДИ

– Діти зараз значно більше часу проводять в інтернеті, там їм легше отримувати дофамінчик, задоволення і швидкі враження. Книжки – про глибше занурення, про читання й уявляння того, що там відбувається, про зовсім інші психологічні процеси. І це важче. Дивитися відео на ютюбі значно легше, аніж читати, розмірковувати й обговорювати.

Чи можна навернути дітей, які вже живуть у віртуальному світі, до книжок? Чи треба визнати, що цю битву ми програли, наші діти інакші, вони живуть у цьому світі й читають інакше?

У кожному твоєму слові є істина, але я б хотіла сказати: не впадаймо в крайнощі. Зокрема про те, що битву ми програли. Не думаймо про це як про битву. Це процеси адаптації, освоєння, осягнення, занурення, пізнання й багато інших, які не мають фінальної стадії, де ми програємо чи виграємо. У цього покоління є шлях, який ми не завжди розуміємо.

Ми говоримо про кліпове мислення як про щось погане – по верхах похапали й усе. Так, кліпове мислення є, і воно суттєво відрізняється від нашого типу мислення.

Як це відображається в літературі? Сучасні письменники – це люди освічені, які спостерігають за підлітками й досліджують їх, тому їхні тексти якнайбільше відповідають типу дитячого думання. Тому в українську літературу прийшли чаптер-буки. Це прозові твори, які мають поділ на короткі розділи. Дитині простіше осягнути коротку насичену дію без докладних описів на 5 сторінок.

Пам’ятаєш твори, у яких на одному розгорті книжки нема жодного абзацу? І ти сидиш, ламаєш очі… Важко зрозуміти, як це можна прочитати. Я філолог і для мене це було кайфом, бо люблю складні синтаксичні конструкції. Але розумію, що діти від цього сьогодні не кайфують.

Повертаючись до війни, яку ми програємо (чи ні): нам, дорослим, мудрим і досвідченим людям, які приймають і розуміють, потрібно бути сильнішими за них і пропонувати їм доступні інструменти. Але вкладати в ці інструменти те, що ми хочемо їм дати й навчити. Звідси й посібники з добірками саме тих книжок, які варто читати дітям.

– Які саме інструменти тут могли б допомогти навернути підлітків? Мені здається, що ця вікова категорія трошки складніша. Бо якщо молодших дітей можна посадити собі на коліна, разом уголос читати й розглядати малюнки, то з підлітком так не вийде. Тут зовсім інша взаємодія: треба зацікавити темою, сюжетом, книжкою. Які інструменти тут можуть спрацювати?

З малими дітьми завжди легше. Ба більше, що читання для них є грою. Потім настає період, десь років від 10 і до 12–13, коли багатьох дітей категорично відвертає від читання, навіть якщо вони раніше були активними читачами. Я цю тенденцію відстежила через фідбек на Барабуці й постійно спілкуюсь із батьками та педагогами.

Тому друзі, не лякайтесь, це закономірно. Цей вік для дітей переломний у психологічному та особистісному становленні, і їм просто часом не вистачає енергії занурити свою увагу ще й у книжки. Будьте дбайливі, не махайте на цього читача рукою, що “все”. Якраз ні: коли починається підлітковий вік, коли в них з’являється стабільне відчуття, ким вони є. Коли цей стан більш-менш стабілізувався, тоді підліток починає звертати свій погляд назовні. Щоби тут хопа! – і побачити книжку.

У перехідний період між нечитанням і читанням раджу спостерігати, у який бік змінюються зацікавлення вашого підлітка. Для того, щоби коли ви в поле зору поставите книжки, вони не були випадковими. Це один із дуже важливих лайфхаків приваблення до читання – дати саме ту книжку, яка відповідає тематичним інтересам.

Також маємо на увазі, що є різні жанри. Є діти, які в дитинстві читали художку і пригоди про дракончиків, а в підлітковому віці залипають на пізнавальній і документальній літературі. Зокрема, моя середня донька, пройшовши отакий складний період, на півтора року занурилась у популярну фізику – дитина з родини гуманітаріїв! У нас купа всілякої художки, а вона приходить до мене з планшетом і каже: “Я зайшла в книгарню, хочу оцю книжку”. Отак придбали фізику і класні атласи з ботаніки.

Спостерігайте, у якому напрямі розвивається увага вашої дитини, бо зацікавлення можуть змінюватися кардинально. І ще одна особливість теперішніх підлітків – вони дуже суверенні. Тобто, нас можна було змусити читати чи поважати дорослих, бо вони дорослі. Але цьому поколінню треба показати, де є задоволення. Це якраз можливість дати те, до чого є інтерес.

– Я пригадала, що в чудовій книжці “Як виховати читача” є такий момент саме про підлітків: “Діти в підлітковому віці часто намагаються знецінити повністю все, що в них відбувалося в дитинстві, бо це такий підлітковий бунт. І це одна з причин, чому вони перестають читати. Якщо все дитинство мама активно читала, то в період підліткового протесту дитина може сказати: “Окей, зараз мені цього не потрібно””.

Та авторка каже, що не треба засмучуватись, а набратися терпіння й очікувати, що дитина з часом повернеться до книжок.

А якщо ми візьмемо ситуацію, коли дитина й не читала в молодшому віці – чи є шанс і можливість зацікавити її літературою в підлітковому віці?

Я вірю завжди, що шанси є у всьому і всюди. Інша справа, чи можемо ми їх помітити. Це все пов’язано зі стосунками в сім’ї. Шлях до книжки насамперед лежить через родину. Абстрагуємося від читання, візьмемо більш загальну ситуацію: чи може дорослий (тато чи мама) до чогось долучити дитину? До миття підлоги, розкладання посудомийки, приготування їжі чи читання. І в якому випадку може?

Тут ми приходимо до питань взаємодії й комунікації в межах родини: чи чує вас дитина в принципі? На якому етапі перестала? Чи дослухається, чи є ви авторитетом для неї? На якому етапі ваші авторитетність і близькість втратились?

Коли діти ще зовсім маленькі, то читання – це акт комунікації і близькості: ви сидите, обіймаєтесь, закутані ковдрочкою, маєте ритуал перед сном. У підлітковому віці відбувається сепарація. І батьки, які не дуже усвідомлюють особливості розвитку дитини, бачать холод у стосунках і самі віддаляються. Дуже важливо задуматись, на якому етапі втрачені близькість і взаємна довіра до вибору одне одного. І спершу спробувати її поновити. Адже тільки після цього батьківська порада взяти до рук книжку може вплинути на дитину.

Другий варіант для зацікавлення – спільноти дітей. Вони ходять на гуртки, у школу, можна привести дитину в книгарню на якісь літературні заходи, наприклад, на зустріч з автором. Автор своєю харизмою може спонукати зацікавитися книжкою.

Також раджу поговорити з учителями. Мені це здається важливим, бо батьки відірвані від учителів у питаннях культури. Коли ми говоримо про дітей і формування їхньої ідентичності, батькам з учителями важливо говорити, чи є в класі бібліотечка. Нема – сформувати таку, яка буде відповідати колективу саме цього класу.

Щоби було легше вибирати, є рецензії на Барабуці, посібники, є багато надзвичайно важливих текстів. От коли говорила про осмислення теми смерті, то відразу перед очима була книга Володі Аренєва “Душниця”. Це книжка, яка підліткам 14–15 років у близькому для них жанрі фентезі, без патетики і фальші, дасть можливість осмислити тему смерті.

Взаємини батьків і вчителів – це один із тих каналів, який можна використати. Давайте купимо дітям дешевше мило, але зберемося по 100 гривень і придбаємо в клас бібліотечку. Потім на випускний подаруємо школі не рушники, а книжки.

– Мені здається, що це найважливіша точка входу в зацікавленні читанням. Я пригадую свої історії. Наприклад, у класі одного сина була традиція: вони всі читали й обговорювали серію “Часодіїв”. Вони її проковтнули, що я навіть не зрозуміла, як це сталось. Навіть змагались, хто швидше прочитає й на перерві обговорювали.

У молодшого сина в початковій школі була інша традиція: вчителька раз на тиждень робила урок презентацій. Діти на цей урок приносили книжку, яку прочитали, і розповідали про неї. Соромно було не дуже-то й читати та не мати, чим поділитися.

Мені здається, що такі невеликі традиції, які вчитель може впровадити, дуже важливі. Отут я хочу зупинитись і попросити розповісти більше про ці моменти, тому що ми почали говорити про шкільну програму. Ми не можемо її змінити, але якими кроками та інструментами вчителі можуть повернути дітям любов до читання?

Ци питанням я займаюся кілька років. Із початковою школою були дуже хороші результати. Досвід твоїх дітей свідчить, що вони між собою можуть вирішувати якісь речі, виставляти планки та формувати власні традиції, які нам, дорослим, не осягнути.

Один з інструментів – сайт “Живі письменники” Українського інституту книги, де є каталог сучасних українських письменників. Живі письменники вони саме тому, щоб оживляти життя дітей через книжку. У цьому каталозі є сторінки майже 80 письменників, які сьогодні діють і видали більш ніж 1 книжку. Або якщо була одна, то отримали за неї перемоги і відзнаки. На сторінці є фотографії, бібліографія, теми, на які пишуть, біографія.

І найголовніше – це інтерактивний каталог, де ви можете натиснути на значки після рядка “Як мене можна знайти” й напряму зв’язатися з письменниками. Це те, чого сьогодні найбільше потребує підліток, дитина – бачити перед собою реальних людей, які творять світ, у якому ми живемо. Які розповідають близькою для дітей та підлітків мовою те, що їм важливе.

Кожен із цих письменників добровільно дав контакти, за якими з ним можуть зв’язатися вчителі чи бібліотекарі. За вашим проханням автор може записати привітальне відео на урок позакласного читання для дітей. Я сама записала кілька десятків таких відео, коли мені у фейсбук писали вчителі й бібліотекарі.

Це не означає, що ви кажете письменнику: “Ось вам 45 хвилин, розкажіть нам щось”, бо навряд чи людина в робочий час зможе так довго займатися з вами. Але привітальне слово чи відповіді на кілька запитань дітей – це те, що руйнує обмеження в кілометрах і психологічні відстані. Це те, про що проєкт “Живі письменники”, – про те, навіщо живі живим. Така важлива психологічна тема – щоби діти не фіксували свій погляд лише на минулому.

Сучасна дитяча література

Сергій Гридін    «І паралельні перетинаються»

Сергій Гридін у своїй новій книжці «І паралельні перетинаються» не боїться чесно і відверто проговорювати болючу для суспільства тему підліткового самогубства і вплив на свідомість хлопців та дівчат «груп смерті» у соцмережах… Герой повісті Роман через непорозуміння з батьками і прикрощі в школі намагається звести порахунки з життям. Отямившись у лікарні, хлопець переосмислює свій учинок.

Сергій Гридін «Дорослі зненацька»

Шістнадцятилітній Тимко звик бути самостійним. Попри те що інколи хлопцеві бракує тата, який пішов від них з мамою, коли Тимко був ще маленький, він намагається не закидати школу і знайти якийсь підробіток. Все змінюється, коли Тимко вперше закохується і втрачає голову. Тепер і йому, і його коханій — п’ятнадцятилітній Юлі — доводиться дуже швидко подорослішати і стати відповідальними за нове життя. А це геть непросто, коли сам ще майже дитина.

Заєць та чарівний барабан (Казки Еліни Заржицької) ... До аудіокниги увійшли десять казок із розділу "Казки про тварин з берегів Дніпра"

 «Легенда про юну Весну» Наталії Дев’ятко – фантастична повість.

 Чи добре, що ти і твої друзі люблять пригоди? А якщо ці пригоди небезпечні?

Цього року Влад, Митько, Анжела і Христина втекли з табору відпочинку, аби на самоті зустріти світанок на березі моря.

Дорослі, звісно, кинулися їх шукати, але пощастило новенькому вожатому. Валентин залишається з дітьми до ранку і розповідає їм чарівну казку, яка насправді не є вигадкою.

Андрій Кокотюха "Таємниця козацького скарбу"

Це детективна історія, у якій беруть участь підлітки — тямущий Данько і спортивний Богдан, дівчинка Галка з навіженим страусом на прізвисько Футбол, кілька дорослих вуркаганів, а також непривітна ватага на чолі з Льонькою Гайдамакою... Йдеться, звичайно ж, про козацький скарб — бочку золотих монет і золоту козацьку булаву. Понад три століття ведуться пошуки цього безцінного скарбу, і лише в наші дні двоє школярів під час літніх канікул випадково наближаються до розгадки таємниці... Пан чи пропав, втікати чи залишатися, жити чи вмерти — ось такі непрості дорослі запитання постають перед відважними школярами...

 

 Сашко Дерманський "Король Буків, або таємниця Смарагдової книги" 

Чи любиш ти загадки й таємниці? Часто доводиться докласти неймовірних зусиль, щоб розгадати таємницю, та й то не завжди вдається. Втім, якщо за справу беруться справжні друзі, їм це під силу! Героєві цієї книжки, малому буці Гаврикові, пощастило з друзями: в найскрутнішу хвилину він може покластися на симпатичну драконицю Джульєтту, мудрого лепрехуна Шмигуна, передбачливого пугача Понтія та дрібненького горобчика Петяку. А хто вони такі, оті буки та лепрехуни? Швидше починай читати цю книжку - і знатимеш. А заодно й дізнаєшся, чи вдалося Гаврикові й компанії здолати лихого чаклуна Нарита й розгадати таємницю Смарагдової Книги.

Володимир Арєнєв  "Порох із драконових кісток"

Старшокласницю Марту кличуть Відьмою — і не даремно. Характер у неї складний, та й життя непросте: батько поїхав на заробітки, тож жити доводиться з мачухою, яку Марта терпіти не може. А після випускного класу лишатися у Нижньому Ортинську вона не хоче: містечко занедбане, прикордонне, тут немає жодних перспектив для молодої амбітної дівчини… От тільки для вступу до столичного універу Марті потрібні гроші, багато грошей. І тому вона робить те, що в принципі законом заборонено. Викопує й заклинає те, що охоче купують на «чорному ринку», — давні токсичні кістки. Кістки драконів, що колись правили цією країною…

Ольга Купріян "Солоні поцілунки"

Навіть і подумати не могла Мілка, що в день її чотирнадцятиліття вибухне стільки проблем.На межі краху опиниться все, що було ідеальним чи виглядало таким. Сім’я, в якій батьки роками після смерті сина не спілкуються. Чарівна зовнішність, якій бракує хіба що грудей більшого розміру. Високі оцінки, крім із кількох точних предметів. Близька подруга, якої не зрозуміти. Звабливий хлопець, який ще не знає себе. Запаморочливі французькі поцілунки із солоним присмаком сліз…Як склеїти те, що розбито вщент?
І чи потрібно склеювати — чи не краще позбутися його? Коли дорослішаєш, усе стає таким заплутаним. Часом не можна ступити й кроку, щоб не скривдити чиїхось почуттів.
Доводиться вибирати між трьома закоханими хлопцями. Визнавати свою провину. Гірко ридати. Сміятися до кольок у животі. Кохати не того, хто цього вартий. Отримувати по заслузі…Мілка та її друзі ходять до школи й на танці, кохають, сміються, помиляються. Потайки від дорослих п’ють алкоголь і думають про секс. Вони — звичайні підлітки зі звичайними проблемами й переживаннями. Шукають себе, і в них є одне літо для
виправлення того, що виправити надзвичайно складно.

                                                         

Надя Біла "Ел  і Ева"

Шістнадцятирічний Ел живе життям цілком звичайного американського підлітка. Він нічим не вирізняється у школі, а після уроків зависає з другом або підпрацьовує в кінотеатрі. Закохується без взаємності у недосяжних красунь та переймається вступом до універу. Батьки Ела розлучені, у кожного давно нова родина: у тата – в Україні, в мами – у США. Приїхавши до тата на канікули, Ел знайомиться з Евою – своєю «новою сестрою».

П’ятнадцятирічна Ева – дівчинка-вогонь, яскрава та імпульсивна. Тусується з рокерами, зависає в барі «Бочка» і кохає дорослого чоловіка: музиканта, звичайно. Ел і Ева – пізнають життя, дорослішають, помиляються, вчаться дружити, спілкуватися, переживають перші закоханості і перші життєві труднощі.

Оксана Лущевська "Друзі за листуванням"

У далекій заокеанській країні, в англомовному таборі для дітей з усього світу українська дівчинка Ксеня знаходить собі вірного друга Еріка - американського хлопчика, з яким, виявляється, так багато спільного, так легко і радісно, що взагалі не хочеться розлучатись. Але канікули не можуть тривати вічно. І чим наповнити розлуку? Хіба що листами.

Сучасні українські письменники, книги яких варто прочитати

Сучасна українська література — українська література останніх десятиліть, створена сучасними письменниками. Деякі дослідники вважають, що сучасна українська література починається від 1970-х років після покоління шістдесятників

Найкращі прозаїки сучасної української літератури: Т. Прохасько, С. Жадан, Ю. Андрухович, О. Забужко, В. Шевчук, Ю. Винничук, Ю. Іздрик, М. Матіос, Т. Малярчук, Л. Дереш, В. Діброва, І. Роздобудько, Є. Кононенко, Г. Пагутяк, Є. Пашковський, П. Вольвач, А. Дністровий, В. Шкляр, Т. Антипович, М. Бриних, В. Даниленко, Л. Денисенко, Л. Кононович, В. Портяк, Н. Сняданко, М. Дочинець, О. Ірванець, С. Процюк, В. Рутківський, А. Санченко.
До списку найкращих українських сучасних поетів включені: С. Жадан, Ю. Андрухович, В. Герасим'юк, М. Кіяновська, Л. Костенко, О. Лишега, Г. Крук, Ю. Іздрик, І. Малкович, П. Мідянка, К. Бабкіна, О. Ірванець, Т. Федюк, О. Забужко, І. Андрусяк, О. Сливинський, М. Воробйов, В. Махно, В. Неборак, А. Малігон, Б. Матіяш, М. Савка, К. Москалець, Н. Білоцерківець, О. Коцарев, І. Шувалова, В. Голобородько, Г. Петросаняк, О. Соловей, Ю. Буряк, П. Вольвач, П. Гірник, Б.-О. Горобчук, В. Карп'юк, В.Проценко, П. Коробчук, Д. Лазуткін, Ю. Позаяк, Р. Скиба, В. Цибулько.
Сучасна українська література - це більше, ніж література. Адже вона допомагає побачити картину нашого з вами світу таким, який він є зараз.
Серед письменників сьогодення вже є навіть "живі класики"

1. Олександр Михед
—письменник не вважає себе письменником у звичному значенні слова, у своїй роботі він жонглює літературою, кінематографом й мистецтвом. Вибрані есе і фрагменти творів переведені на десять мов. Що почитати: "Понтиїзм", "Астра", "Мороки", "АмнезіЯ".

2. Любко Дереш
— «феномен української літератури", загадковий та екзотичний, свою першу книгу Любко написав у 15 років. Творчість Дереша змушує людину думати, усвідомлювати себе, усвідомлювати світ, себе в ньому. Що прочитати: "Миротворець", "Остання любов Асури Махараджа", "Пісні про любов та вічність".

3. Сергій Жадан
Книги Жадана – це портрет українців: не зафотошоплений, брудний, чесний та до непристойності відвертий. Його мова "заправлена" гострим слівцем, але хто заперечить, що такою і є українська мова сучасності. Що прочитати: проза – "Месопотамія", "Ворошиловоград", "Anarchy in the UKR", поезія – "Життя Марії", "Вогнепальні й ножові", "Ефіопія".

3. Настасья Мілевська
Ця харківська поетеса - найемоційніша на літературній сцені України. Її виступи – своєрідні моноспектаклі, які "прошивають" наскрізь слухача. Її творчість симбіоз літератури та театру, що вражає силою слова та неймовірною щирістю. Що прочитати: "PSI*".

4. Анна Кукушкіна
Ця київська поетесса вже опублікувала три книги, нахапалася нагород, читала свої вірші на Atlas Weekend. Вона вражає своєю відвертістю і правдивими текстами. Що почитати: Sol, Nevroz.

5. Юрко Іздрик
Один із креаторів станіславського феномену. Його часто називають "людиною-оркестром", оскільки крім літератури він займається ще музикою та живописом. Його непересічне вміння торкатися словами до свого читача дивує. Що прочитати: "ТАКЕ", "АМ-тм", "Ю", "Воццек", "Флешка".

5. Лесь Подерв'янський
Людина, яка гармонійно поєднує в собі дві різні іпостасі: поважного художника та скандального, епатажного й шокуючого письменника. Він не заморочується над тим, які слова підбирати, що в усній, що в письмовій мові. Тому обережно: нецензурна лексика. Що прочитати: "Рух життя, або Динамо", "Герой нашого часу", Гамлєт", "Павлік Морозов".

6. Артем Чех
До лави письменників Чех потрапив не за своєю волею, його перший роман без його відома товариш надіслав на конкурс. Кожна його книга – це зовсім інший світ, інші жанрові напрямки, карколомні сюрреалістичні сюжети, літературні експерименти. Що прочитати: "Цього ви не знайдете в Яндексі", "Сині двері зліва", "Анатомічний атлас" "Doc1", "Пластик".

7. Ес Соя
Молодий поет з Одесси, що вже розбив тисячі сердець по усьому світу. Його вірші западають прямо у душу, на них складають пісні, його квартиники - це особливий вимір, де кожен почувається вдома. Що почитати: "Бери", "Цвети из ничего".

8. Павло Коробчук
Коробчук виграв понад десяток таких літературних турнірів. Його поезія брутальна та колоритна. Оповідання насичені відповідним сленгом, герої реалістичні настільки, що здається зараз будуть просити подзвонити. Останнім часом автор активно виступає на літературних фестивалях України та поза її межами. Що прочитати: "Священна книга оповідань", "Кайфологія", "Натщенебо", "Гоповідання".

9. Юрій Андрухович
Живий класик "актуальної" української літератури. Творчість Андруховича чи не найкращий приклад постмодернізму в українській літературі. У своїх романах він використовує інтертекстуальність. Увів в українську літературу карнавальну прозу. Що прочитати: "Московіада", "Рекреації", "Листи в Україну. Вибране", "Тут похований Фантомас".

10. Вікторія Дикобраз
Молода письменниця, яка нанизує у своїх текстах символи та знаки. А часткова автобіографічність вражає відвертістю та щирістю. Що прочитати: "Семантика наших прикрас", "Необхідне підкреслити".

11. Юрій Винничук
Манеру письма Юрія Винничука можна миттєво упізнати, настільки вона відрізняється від усього, що для нас звичне у нашій літературу. Його вважають "батьком чорного гумору" в українській літературі. Письменник любить гостре слівце та не нехтує використанням у своїх творах нецензурної лексики. Що прочитати: трагікомедія на одну дію "Останній Бункер", "Спалах", "Вікна застиглого часу".

12. Оксана Забужко
Жива класика. Здобула міжнародне визнання, особливо в Центральній та Східній Європі. А її поезію переклали на більше десятка іноземних мов. Свого часу вона працювала на викладацькій ниві. Читала лекції не тільки в українських ВНЗ, а в Гарвардському, Йельському, Колумбійському університетах. Що прочитати: "Польові дослідження українського сексу", "Тут могла б бути ваша реклама", "Музей покинутих секретів", "Let my people go".

13. Ірен Роздобудько
Письменниця сміливо експериментує зі стилями, жанрами, темами, сюжетами й героями і не припиняє дивувати свого читача своєю різноманітністю та ерудованістю. Свою концепцію пера вона називає "життєво-творчою". Що прочитати: "Гудзик", "ЛСД", "Експорт у смерть", "Дві хвилини правди".

14. Люко Дашвар
Під псевдонімом ховається колишня журналістка Ірина Чернова. Її літературна діяльність розпочалася після того, як її роман "Село не люди" отримав нагороду на "Коронації слова". Що прочитати: "На запах м'яса", трилогія "Биті Є", "Мати все", "Рай.Центр".

15. Ліна Костенко
Вона уже багато років зберігає за собою почесне місце на поетичному Олімпі України. ЇЇ називають "нерозгаданим чудом", "неймовірним птахом", "голосом народу", "пілігримом вічності". Прикметної рисою її творчості є інтелектуалізм. У своїх поезіях авторка невпинно шукає ключі до таємниць буття, розкриває та аналізує пласти історії. Що прочитати: "Записки українського самашедшого", "Мадонна перехресть", "Геній в умовах заблокованої культури"

16. Артем Полежака
Полежака - представник Харківської школи "чорного слему". Неодноразово отримував перемогу на таких літературних турнірах. Він є унікальним автором, чия поетична збірка не містила жодного тексту. Що прочитати: "Мої нездійснені мрії", "Вечір іронічної поезії V.I.P".

17. Генрі Лайон Олді
«Генрі Лайон Олді" – колективний псевдонім українських письменників-фантастів. Світ побачили більш, ніж 30 їхніх романів. Вони є одними із найпопулярніших фантастів. Їхні романи активно перекладаються на десятки різних мов світу. Що прочитати: "Ойкумена", "Три повести о чудесах", "Гарпия".

18. Катерина Батушан
Поетеса з Дніпропетровська вражає своєю емоційністю та відвертістю. Харизматичність та мужність – саме так можна описати її творчі вечори. Тендітна дівчина, яка не приховує від своїх читачів всі язви навколишнього світу, її міста, її оточуючих. Що прочитати: "Третий в лодке", "Заточка", "Homo sapiens любят по Фрейду", "Да святиться имя твое".

19. Олексій Чупа
Нова зірка сучасної української літератури, оцінена як критиками, так і читачами.
Молодого українського автора називають «другим Жаданом».
Проза цього автора вражає майстерністю та наївністю. Засновник донецького слему. Що прочитати: "10 слів про Вітчизну", "Бомжі Донбасу", «Казки мого бомбосховища".

20. Марія Матіос
особлива постать в українській літературі, оскільки саме її творчість ознаменувала закінчення панування постмодернізму та перехід до нової епохи письменництва. У своїй творчості вона користується таким кредо: пошук украденого щастя нації і пошук украденого щастя людини. У текстах письменниця звертається до людини, її поведінки та мотивацій. Літературний доробок сучасної письменниці становлять численні збірки віршів, а також книги оповідань. Більшість її творів були перекладені російською, китайською, хорватською, японською та іншими мовами. Варто прочитати: «Армагедон уже відбувся», «Чотири пори життя», «Нація. Одкровення».

21. Василь Шкляр
Цього письменники критики називають «батьком українського бестселера». Годі й шукати негативних відгуків про його творчість. Проте найбільший резонанс серед українських критиків викликав його роман «Залишенець. Чорний ворон», який було видано у 2009 році. Цей твір яскраво висвітлює трагічні сторінки історії нашої держави – повстанську боротьбу народу проти жорсткої влади окупантів у 20-х роках XX сторіччя. Роман дуже неоднозначний, проте заслуговує на прочитання. Варто прочитати: «Залишенець. Чорний ворон», «Репетиція сатани», «Елементал».

22. Кость Москалець
– автор слів і музики до пісні, яку співає вже не одне покоління молодих людей: «Завтра прийде до кімнати твоїх друзів небагато, вип’єте холодного вина». Вже десять років Кость Москалець уникає публічності. Майже ніколи не спілкується з журналістами. Він пише, читає, п’є запашний чай і рибалить у компанії Тараса Чубая. Варто прочитати: «Келія чайної троянди», «Досвід коронації», «Рання осінь».

23. Олександр Ірванець
Ірванець є одним із учасників літературного гурту «Бу-Ба-Бу». Його поезію перекладають англійською, німецькою, французькою, шведською, польською, білоруською та російською мовами. На йогу думку, українська поезія занадто насичена мінорними нотками, тому створює повну їй протилежність. «Цей такий плач над собою, він негарний. Хочеться чогось світлого та оптимістичного», – вважає Ірванець. Свого часу письменник займався вчителюванням, зараз активно працює на перекладацькій ниві. Варто прочитати: «Мій хрест», «Сатирикон – ХХІ», «Очамимря: Повість та оповідання».